З дореволюційних церковних описів майна відомо, що в лосинівських храмах зберігалася велика кількість богослужбового начиння, як то: старовинні книги, ікони, підсвічники, лампади, тощо. Після закриття безбожниками храмів все, що було виготовлено з дорогоцінних матеріалів, було вилучено самою владою, а інші речі релігійного призначення були розібрані віруючими і зберігалися в їх оселях.Під час небезпеки та рейдів з перевірками, люди через страх, церковні речі повикидали в колодці або просто закопували в землю. Багато ікон було продано спекулянтам або скупникам старовини та згодом вивезено назавжди закордон.

З відродженням церкви в 1992 році вірянами було повернуто певну кількість церковного начиння, яке зараз прикрашає храм і нагадує нам про колишню велич і благоліпність храму. В той же час ще багато богослужбових речей, які мають не стільки історичну, скільки духовну цінність, продовжують залишатися в оселях жителів селища.

Церква не вимагає і нікого не примушує повертати її ж святині, але з радістю і подякою приймає кожну річ, яку віруючи повертають на своє відвічне місце.

Нещодавно жителі села Лустівка Куйда Петро Іванович та Ольга Марківна вирішили повернути в храм церковну лампаду, яка багато років зберігалася в їхній оселі. Ця лампада потрапила до їхньої родини в 1937 році й увесь час дбайливо зберігалася ними, доки не було прийняте рішення повернути святиню на її законне місце – до Свято-Троїцької церкви.

Настоятель храму разом з парафіянами з благоговінням прийняли цей дар та вирішили повісити лампадку перед новонаписаним образом священномученика Феоктиста Лосинівського. Можливо, отець Феоктист, який служив у Лосинівці до 1936 року, неодноразово сам запалював цю лампадку під час молитви, а зараз вона буде мерехтіти перед образом святого угодника Божого.

(30)