Неймовірна вдача для дослідника минувшини знайти очевидця подій або його свідчення. Яскравим прикладом такої вдачі є псаломщик Спасо-Преображенської церкви с. Гужівка, що на Ічнянщині, Костянтин Іванович Самбурський, який задокументував події із життя села, де він жив, в контексті подій, які відбувалися в Україні в буремні роки після жовтневої революції 1917 року. До нас дійшла частина його твору, яка охоплює період з 1918 по 1928 рік. Щоденники дають змогу почути з перших уст, побачити від першої особи трагічну сторінку історії українського народу. І хоч мешкав Самбурський не поряд з Лосинівкою, але в своєму літописі він і її увагою не оминув. До вашої уваги прогулянка до Лосинівки майже 100 річної давнини.
***
10 серпня 1923 року
«Сьогодні, годині о сьомій ранку(1), я вирушив у село Лосинівку. Був чудовий серпневий
ранок. Повз садибу Сидоренка, через шлях із Ніжина на Прилуки, мимо могил Близнюки(2) я ішов на хутір Косаківський(3). Із могил Близнюки відкривається чарівливий краєвид віддаленої місцевості. Я довго милувався простором, що даленів на овиді. Одна із могил Близнюки дуже висока, друга менша. Обидві могили мають гарну форму, їх не зачепили, тобто не розорали тому, що вони височіють на широкому шляху. Обидві могили вкриті густою присохлою травою, і зійти на них важко – взуття ковзає по траві. Розміщуються обабіч шляху.
В хуторі Косаківщина також висока могила(4). На ній кілька хрестів. На могилі кладовище. Ця могила має форму пирога. У цих місцях я часто бував у дитинстві, від десяти і до сімнадцяти років. У ті часи часто доводилося приїжджати в Макіївку, Маслівщину(5), Нову Басань, Лосинівку. В Макіївці священиком був брат матері Петро Якович Хріновський, у Басані – рідна сестра моєї матері, моя хрещена мати.
В Маслівщині жила поміщиця Варвара Осипівна Скаковська, Каревіна, вона ж і Суворова(6),
вдова, старенька, хрещена моєї матері. Часто проїжджаючи із Маслівщини в Ніжин і назад, заїжджала Варвара Осипівна до нас у Безуглівку і забирала мене або брата чи сестру до себе в Маслівщину, це бувало часто під час канікул, коли я навчався. Садиба Варвари Осипівівни Скаковської була дуже гарна. Великий панський будинок, сад, квітники. Скаковська їздила завжди каретою. Ці місця нагадували мені мої дитячі та юнацькі роки. Маєток Скаковської в Маслівщині розорили, будинок спалили. Сад вирубали.
10 серпня 1923 р.
У Лосинівці був в «українського» священика(7), оглянув його Богословську церкву. Церква нова, від старої церкви нічого не залишилося. Храм великий, величний. Дуже гарної архітектури(8). Тут, на східній стороні, був старий дерев’яний храм. Нині розбирають фундамент старого храму(9). У цьому храмі колись був священиком батько моєї матері о. Яків Хріновський(10). «Український» священик … (пропущено. – Перекл.) з вищою освітою, як він каже, закінчив Київський політехнічний інститут, дуже ще молодий і не справляє жодного враження як священик(11).
У Лосинівці тепер триває боротьба між «українським» і «слов’янським» священиками та
межи громадами(12). Виявляється, що закриття храмів у Лосинівці не було, був арешт «українського» і «слов’янського» священиків. Між громадами тривають незгоди і суперечки, починаючи від Петра і Павла дотепер. Священик Троїцької церкви Романовський про все це розповів мені(13). Романовський у Лосинівці. Він у Лосинівці нещодавно. Троїцьку церкву відняли в «українців», але смута триває. Як каже о. Романовський, церковне життя порушилося, миру немає і жодними засобами не можливо припинити смуту. Романовський говорить, що він хоче залишити Лосинівку.
Романовський був священиком у Плисках(14). Під час відступу Денікіна мав необережність залишити Плиски, і тепер вимушений переходити від парафії до парафії. З Лосинівки у 
Безуглівку я вирушив іншим шляхом, через хутір Масютин(15). У цьому хуторі розорали дві невеликі могили. Своїх назв вони не мають.
Із хутора Масютина їхав повз Биківську могилу(16). Ця могила велика, її видно верст за двадцять. Ця могила останнім часом перекопана ровом, ця грань землі відокремлює землю Глібової від сільської землі. На північному боці могили викопали багато землі. У дитинстві, на канікулах, я вважав за свій обов’язок побувати на цій могилі і на могилі Близнюки. Навіть будучи на службі, відвідуючи Безуглівку, бував на цих могилах. Від могили Биківської до Безуглівки зо три версти.
Уже сутеніло, коли я повертався в Безуглівку.
***
19 серпня 1925 року
Зранку пройшов сильний дощ.
Був у Ічні. Відвіз чоботареві Христинини чоботи і черевики в ремонт. В Ічні дощу не було..
Зустрів успенського псаломщика Подорванова та колишнього воскресенського диякона Неговського. Вони повідомили, що в Лосинівці вбили «слов’янського» священика(17) і голову церковної ради(18). Священика тяжко поранили пострілом у вікно. Дорогою до Ніжина він помер. Священик – людина молода, нібито з вищою освітою.
***
2) Кургани 1-2 “Близнюки” датовані II тис. до н. е. Розташовані за 0,7 км на пд-з від пд-сх окол. села Богданівка.
3) Хутір Косатівщина розташовувався за 2,5 км на північний схід від Лосинівки. Існував до 20-х років минулого століття.
4) Курган «Товста Могила» датується ІІ-І тисячоліттям до н. е. Позаторік на місці забутого та занедбаного кладовища нащадками спочилих хуторян був встановлений Хрест, але ця святиня була двічі сплюндрована сатанистами.
5) Маслівщина – стара назва західної частини с. Богданівка.
6) Мова йде про Богданівську поміщицю пані Каревиху. У 1918 р. Варвару Осипівну було жорстоко вбито. Поховали поміщицю біля Іоанно-Богословської церкви в Лосинівці (біля теп. Будинку культури)
7) Харченко Петро Семенович – головний ініціатор та організатор захоплення храмів у Лосинівці. Псевдосвященицька діяльність Харченка в Лосинівці була руйнівною для Православних християн.
8) Мурований храм на честь святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова. Збудований та освячений в 1914 р. Закритий в 1929 р.. Зруйнований в 1937 р.
9) Дерев’яну Іоанно-Богословську церкву було збудовано в 1733 р. Після будівництва нового храму старий планувалося перенести в с. Гармащина, але з цього матеріалу молодь побудувала просвіту, яка через трохи згоріла дощенту.
10) Священик Яків Хреновський у 1833-1844 рр. був настоятелем Іоанно-Богословської церкви. У 1840 р. у родини священика народилася дочка Варвара, майбутня мати Костянтина Самбурського.
11) Петро Харченко не отримав духовної освіти і був людиною далекою від церкви. Деякі лосинівські старожили досі його пам’ятають (прозивають Петрушею), але висловлюються про нього вкрай негативно. У 1929 р. Харченко скликав людей до храму та оголосив їм наступне: «Люди добрі! Я вас обманював, Бога немає». Після цього Іоанно-Богословський храм закрили, а пізніше і зовсім зруйнували.
12) 28 серпня 1921 р. прихильниками авкокефально-самосвятського руху хитрощами було захоплено Іоанно-Богословський храм мотивуючи це тим, що начебто в церкві на іконах вивішувалися рушники з царськими вензелями та написами «Боже, царя храни». Цього ж року був захоплений і Свято-Троїцький храм, але пізніше «слов’яни» його повернули.
13) Про священика Романовського ми дізналися лише завдяки записам Самбурського.
14) Село Плиски Борзнянського району.
15) Хутор Максютин знаходився орієнтовно між с. Погребець та с. Станція Лосинівська. У 1920 р. на хуторі мешкали всього 7 родин.
16) Курган «Биківська Могила», 2-1 тис. до н.е., розташована за 2,2 км на пд-з від села Безуглівка.
17) «В ночь на 15/VIII с.г. неизвестными злоумышленниками через окно хаты тяжело ранен священник Славянской религиозной общины Троицкой церкви м. Лосиновки ГОДЗЧЕВСКИЙ Алексей Васильевич. Ранение произведено на почве мести из-за вражды между славянами и украинской Религиозной Общиной» (Информационные сводки Нежинского ГПУ и милиции о морально-политическом состоянии в округе).
18) Староста дід Чумачок (його ім’я нам не відомо) жив на Сукнивці між кладовищем і теперішнім магазином. Пізньої ночі, коли всі спали, зловмисники розбили скло, вкинули в хату оберемок запаленої соломи, а коли дід піднявся з печі, вони його застрелили.
(99)