У Лосинівці чимало вулиць та кутків досі зберігають свої старі назви. Одне з таких місць – «Каревишина могила», що знаходиться між Лосинівкою та Богданівкою. Справжня назва цієї могили – «Плоска», а «Каревишиною» називають її через те, що в давні часи на цьому місці було розташоване помістя богданівської поміщиці пані Кареви.
На жаль, про цей славний рід збереглося дуже мало відомостей, хоча з багатьох різних джерел нам вдалося про них дещо дізнатися.

Справжнє ім’я поміщиці Каревихи – Варвара Йосипівна Скаковська (в дівоцтві Карева). Народилася Варвара 1829 року в родині Йосипа Львовича Кареви та Анастасії Миколаївни Милорадович. Крім Варвари у подружжя Карев була ще старша дочка Вікторія, яка народилася 1819 року.

Батько Йосип Львович розпочав військову службу в 1808 році в Інгерманландському драгунському полку, а потім продовжив службу в Київському драгунському полку. В 1810 році отримав звання прапорщика, а в 1828 року – підполковника. У 1818 році був нагороджений орденами Святої Анни та Володимира 4 ступеня за відзнаку у війні з французами. Мати Анастасія Миколаївна походила з відомого Малоросійського дворянського роду Милорадовичів.

11 жовтня 1857 року Варвара Йосипівна Карева була обвінчана в Лосинівському Іоанно-Богословському храмі з майором 5-го скасованого резервного батальйону Литовського піхотного полку Іваном Вікентієвичем Скаковським, що був прикомандирований до Чернігівського 29 піхотного полку генерала Фельдмаршала Графа Дібіча-Забалканського.

Поручителями по нареченому були колезький секретар Микола Глєбов та Агафія Білецька, по нареченій – її дядько Микола Миколайович Милорадович та Варвара Чернявська. Таїнство вінчання звершив настоятель Ніжинської Преображенської церкви благочинний священик Петро Огієвський з лосинівським причтом дияконом Миколаєм Камінським, дяком Миколаєм Лєпко та паламарем Іваном Лук’яновським.

З якого часу Кареви оселилися в Богданівці, достеменно невідомо. Вперше серед знайдених нами документів Кореви згадуються в 1834 році: «В хуторе Богдановском жительствуют помещицы подполковницы Коревина и алтилерии капитанша Клара Фрейгакова. Крестьян обеих помещиц – 149. Число дворов – 24» У 1837 році вже нараховується 198 ч. Також бачимо, що станом на 1834 рік Йосипа Львовича вже не було серед живих, бо далі згадується лише вдова Анастасія Коревина. Як далі склалася доля Варвари Скаковської невідомо. У документі, що датується 1903 роком, зазначено, що в Богданівці проживає лише одна спадкова дворянка.

Під час революції 1917 року навколо Лосинівки зорганізувалося чимало бандитських угруповань, що завдавали багато лиха людям. За розповідям старожилів осередок цих бандитів знаходився на хуторі Медивщина (Сьовкали). Ці бандити взяли собі за правило навмисно підпалювати чиюсь хату або клуню та грабувати ту чи іншу оселю, поки весь люд займався гасінням пожежі. Помістя Каревихи у Богданівці було для злодіїв ласим шматочком. Крадії не один раз забиралися в оселю Варвари Йосипівни. 4 червня 1907 року, через підпал зловмисників, у поміщиці згоріло дві конюшні. В ніч на 19 серпня того ж року одинадцять озброєних зловмисників увірвалися до помістя Карев та пограбували його. Кучер Скаковської Оникій Шолудько встиг схопити одного з злочинців, але був миттєво застрелений з рушниці, а сторож Ігнат Коротенко був поранений в руку.

За переказами старожилів Варвара Йосипівна постійно проживала в Талалаївці, а до Богданівки лише часто навідувалася. Цього разу це і врятувало її від загибелі, але під час одного з наступних пограбувань Скаковська трагічно загинула. Це лихо трапилося в 1917 році. Коли Варвара Йосипівна перебувала у Богданівському помісті, на неї напали розбійники, пограбували та сильно познущавшись вбили її. Розповідають, що нещасній повністю відстрелили ногу.

Поховали Каревиху у склепі на подвір’ї біля нової Іоанно-Богословської церкви, яка була збудована також зусиллями покійної. Весь мир зійшовся подивитися, як ховатимуть поміщицю. Малі діти обліпили дерева, як горобці, та спостерігали за траурною процесією. Похорони відбулися урочисто: покійна лежала у дорогій труні, обвішана багатьма коштовностями.

Пізніше, під час голоду 1930-х років, лосинівські більшовики прийняли рішення відкрити склеп Каревихи та конфіскувати коштовності начебто на користь голодуючих. По селу швидко розійшлася звістка, що мають відкрити склеп, і в призначений час біля вже недіючої церкви зібралося чи не все село. Склеп Каревихи було відкрито, але ніяких дорогоцінностей в ньому вже не було… Можливо копачі постаралися, а може ті самі злодії-вбивці довершили свою брудну справу.

Ось так трагічно завершила свій земний шлях відома, але несправедливо всіма забута, благодійниця, помічниця та свого часу шанована людина Варвара Йосипівна Скаковська-Карева.

Упокой, Господи, душу спочилої раби Твоєї убієнної Варвари в оселях праведних!

На фото: родовий герб Милорадовичів

(126)