Гуртківці Ніжинського районного Центру дитячої творчості та юнацтва під керівництвом керівника історико-краєзнавчого гуртка Світлани Олійник завершили роботу над краєзнавчим міні-фільмом «Духовні скарби Лосинівки» Аматорська стрічка розповідає про перлини селищної духовності-Іоанно-Богословську та Свято-Троїцьку церкви. Учасники проекту Марія Овраменко, Мирослава Бондар, Наталія Руденко та Юлія Петрик ведуть глядача в сиво-таємничий світ історії Лосинівки, події, людей. На цьому історичному фоні, як пам’ятники зодчества селищного генія, височіють його духовні символи-Божі храми.

Перший учень.(Зйомка біля Свято-Троїцької церкви, коли лунають дзвони).

Мелодія дзвонів Свято-Троїцької церкви. Її чути довкіл. Звучить вона бадьоро і велично. В ній життя громади, шепіт замріяних акацій і дума високих тополь. В ній мерехтливі вечірні зорі і ранкові роси. В унісон мелодії гомін залицяльника вітру, курликання відлітаючих журавлиних ключів. Мелодія дзвонів. В них ваговито дрімає налитий соками землі колос. Живе безмежна чистота душі лосинівчан. Озиваються звичаї і традиції, що вироблялися впродовж віків. І приходить відчуття, що немає кращого неба, ніж небо над Лосинівкою, немає кращої землі, ніж наша лосинівська. Цілим трепетним єством своїм уловлюю божественні звуки. І незчуваюся, як вони стають і моєю мрією, моєю думкою.

Другий учень. (Зйомка біля маслосирзаводу).

Історія Лосинівки захоплює нас своїми подіями і напівказковими героями. Ось послухайте легенду про козака Лося. ЇЇ промовляють мешканці селища з глибокою пошаною і гордістю, бо виражає вона духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу лосинівського, його славної і водночас трагічної історії. Переносить нас ця легенда аж в 1 пол. 17 ст., коли не можна було людям удержатись на Україні, бо несподівано набігали татари, палили села, а людей, якщо не вбивали, то забирали з собою в ясир. Саме тоді козацький отаман Лось прибув з Великого Луга до невеликого хутора, з якого пізніше постала Лосинівка, громада одразу ж побачила в ньому свого захисника і обрала своїм отаманом. Уболівав Лось за свою громаду, почитав її закони і звичаї. Коли виникла необхідність побудувати церкву, то вложив у неї ледь не всі свої заощадження, а назвав її – церквою Святої Покрови. Чи не на згадку про Січ-матір? Там же теж церква з подібною назвою була. Є відомості, що саме в районі Лосинівського маслосирзаводу її було збудовано.

Третій учень. (Зйомка біля будинку культури)

В центрі Лосинівки на місці теперішнього будинку культури височіли куполи Іоанно-Богословського храму. З енциклопедичного довідника «Чернігівщина» дізнаємося, що вона була побудована у 1733 році. З часом, коли стрімко розрослась кількість жителів Лосинівки і церква перестала вміщувати віруючих під час богослужіння, було прийнято рішення про будівництво нового, великого храму, який би міг вмістити більшу кількість прихожан. Станом на 17 січня 1876 р. в Іоанно-Богословській церкві несли послух: настоятель священик Михаїл Корбенецький, помічник його священик Олексій Терещенко, псаломщика диякон Миколай Камінський та Миколай Лєпко. З 1884 р. по 25 серпня 1922 р. послух настоятеля ніс випускник Чернігівської духовної семінарії священик Андрій Максимович Бурімов. У 1914 році поряд зі старим храмом була побудована нова кам’яна Іоанно-Богословська церква. Стара церква була розібрана активістами після 1917 року, а з ії матеріалів було побудовано «просвіту» (будинок культури). Одного разу після вистави від буржуйки зайнялися декорації і «просвіта» згоріла дощенту. Зараз на тому місці розташовано Лосинівський міжшкільний навчально-виробничий комбінат. За часів радянської влади, у 1937 році, Іоанно-Богословська церква була знищена.

Четвертий учень. (Зйомка біля будівництва нової церкви)

25 січня 2003 року після святкової Божественної літургії в Свято-Троїцькому храмі Преосвященніший єпископ Чернігівський і Ніжинський Амвросій (нині архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський) разом з директором агрофірми «Лосинівська» І. Ф. Морозом (+2008) та священиком Олегом Гуга звершили чин закладення каменю в заснування церкви. Це був перший крок по відновленню історичної справедливості. В 2004 році розпочалися будівельні роботи, під час яких був закладений фундамент і змонтований цоколь. Протягом останніх років майже виросли стіни храму, які зводились спільними зусиллями мешканців селища і керівництвом агрофірми. Але раптова смерть директора агрофірми Івана Федоровича призупинила будівництво храму. Опікується будівництвом храму настоятель Свято-Троїцького храму протоієрей Олег Гуга. Іоанно-Богословський храм покликаний стати острівцем духовного й морального відродження Лосинівки. Наше селище знову стане під покров великого угодника Божого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова. Тож святим обов’язком кожного є участь у будівництві храму. Спільними зусиллями ми повинні відродити церкву наших предків.

П’ятий учень. (Зйомка Біля Троїцької церкви)

Моя розповідь про храм на честь Пресвятої Тройці. Протягом століття його доля була прямим відображенням часу на зламі епох. Церква пережила все: період будівництва і розвитку, закриття, використання не за призначенням, руйнацію й, нарешті, відродження. Пройдемо разом довгою й складною, трагічною та щасливою дорогою храму, перегорнемо сторінки історії. Розпочиналось все так. Храм, названий на честь Пресвятої Троїці, будувався протягом 18 років і був освячений 1888 року в пам’ять 900-річчя з дня Хрещення Русі рівноапостольним князем Володимиром. Довжина храму становила 32 метри, ширина – 18,5. На стінах церкви було зроблено розписи. Храм було зведено в стилі українського бароко. Він був хрестоподібним у плані, п’ятибанним, з великою центральною банею та триярусною дзвіницею з шатроподібним завершенням над притвором. В храмі зберігалися метричні та інші записні книги з 1889 року. Тільки богослужбових книжок в церкві налічувалося близько 720 екземплярів. Про початок богослужіння сповіщали 4 величезні дзвони, мелодії яких було чутно далеко за межами Лосинівки. Відомо, що до 18 січня 1928 року настоятелем Свято-Троїцького храму був священик Євген Васильович Волинський, а після нього священик Іван Маркович Грищенко.

Шостий учень. ( Зйомка тут же)

Прийшли сумні часи як для храму Божого в 1933 році, у церкві ще звершувалися богослужіння, а вже в 1936 році хрести й куполи було скинуто, а сам храм було закритий. Після закриття церкви в її приміщенні розмістили млин, олійницю та крупорушку, а в притворі – електростанцію. Чисельні поховання священиків та шанованих лосинівчан, які знаходились навколо храму, були зрівняні з землею, а надгробні плити та пам’ятники були використані в якості фундаменту під час будівництва старого дитячого садочку, ферм, приміщення сільгосптехніки. Духовне життя парафії оновилося в 1941 році з початком тимчасової німецької окупації. Знову було розпочато богослужіння, але вже не в самій Троїцькій церкві, а в приміщенні колишньої земської школи, яке розташоване неподалік, на розі вулиць Леніна і Жовтневої революції. Багато зі збережених ікон та церковного начиння люди принесли до цього імпровізованого храму. Протягом 1956-60 рр. місцевим керівництвом був виданий блюзнірський наказ розібрати храм на будматеріали. Кожному бажаючому “попрацювати” платили по копійці за розібрану цеглинку. Після такої «сатанинської» роботи від великого і красивого храму залишився лише притвор розміром 10 Х 12м. Тільки після розпаду СРСР новоутворена громада Української Православної Церкви отримала дозвіл відреставрувати те, що залишилося від зруйнованого храму. Силами прихожан і за особисті була відновлена церква і побудована чотириярусна дзвіниця при вході до храму. З благословення Високопреосвященнішого архієпископа Чернігівського і Ніжинського Антонія (+2003) у Свято-Троїцькій церкві стали звершуватися постійні богослужіння.

Шостий учень. Зйомка тут же.

За кілька років для відбудови храму зроблено чимало: побудовано дзвіницю, нові хори, перекрито дах, відновлено іконостас, встановлено нові світильники, придбано багато церковного начиння. Починають повертатися на своє законне місце святині, які мають не стільки історичну чи художню цінність, скільки цінність духовну. Як не сумно це констатувати, але в зв’язку з перебудовами та руйнуванням Свято-Троїцька церква втратила свій первісний вигляд. Для її відбудови необхідно провести фундаментальні дослідження.

Джерело: Сайт Ніжинського районного центру дитячої творчості та юнацтва

(188)