Селом Лосинівкою, як пам’ятають сторонні старожили, за гетьмана Самойловича, за гетьмана Мазепи і за гетьмана Скоропадського степ Лосинівський належав військовому «гармаському» стаду Ніжинського полку; та за того гетьмана Скоропадського, а за полковника Лук’яна Жураковського, ченці монастиря Києво-Печерського, тим степом Лосинівським заволодівши, село при «хижці» людьми заселили і нині тим Лосинівкою вони ж ченці печерські володіють, а під час слідства на те село, за вимогою «розищиків» жодних «кріпостей» (документів на право володіння) не показано.

(Материалы для истории экономичеекого, юридического и общественного быта старой Малороссии / Под ред. Н. П. Василенко. Вып. 1: Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка, 1729 – 1730. Чернигов, 1901. С. 35.).

Генеральне слідство про маєтності як ревізія та розмежування земельної власності було проведене у 1729–1730-х рр. в десяти полках Гетьманщини за часів Данила Апостола. Опис маєтків розпочали влітку 1729 р. спеціально призначені канцеляристи, які, переїжджаючи від одного села, містечка чи міста до другого, збирали відомості від старожилів про час заснування маєтків та про їхніх давніх і теперішніх власників. Одночасно вони копіювали тексти гетьманських універсалів, жалуваних грамот, “листів” полковників, розпоряджень Генеральної військової канцелярії та Малоросійської колегії, що визначали права і форми власності, уточнювали межі земельних угідь різних осіб, монастирів, сільських громад, магістратів і т. п. Згодом зведені полкові книги Генерального слідства про маєтності звезли до гетьманської резиденції – Глухова, де у січні 1731 р. їх розглянула полкова і генеральна старшина.

(339)